від 0 відгуків
6 годин
Щоденний Тур
Необмежений
English, Ukraine
Відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев’яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов’янами — білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почисленною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці — Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем — на пам’ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища — фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи.
В кінці Х — на початку XI століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під влакомітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам’яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.
Початок екскурсії починається з территорії "Сонячного Закарпаття"
Пам'ятка архітектури залишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття»
Ужгород – місто мультикультур, ароматної кави, старовинної архітектури та дивовижних милих міні-пам’ятничків. Це місто натхнення, любові, радості, щирості, відчуттів і толерантності. Місто, яке закохує – саме так кажуть про давній тисячолітній Унгвар і туристи, і самі його жителі. Таких, як Ужгород, не існує. Його унікальність в інтернаціональності, його єдність – в особливих ідеях, поглядах і прагненнях людей, його багатогранність – в різноманітті стилів, конфесій, смаків, ароматів, його шарм – в кожній старовинній вуличці. Ужгород – місто, відкрите для кожного: в цьому його головна родзинка.
Можна годинами розповідати про Ужгород, але найкраще, без сумніву, самому побачити всі його дивовижні туристичні принади в прогулянках – пішохідною, вечірньою або авто-експрес. Мова йде не тільки про архітектуру або дегустації місцевої кухні – важливо відчути місто зсередини, побачити всі його деталі, дізнатися цікаві факти, неймовірні історії і знахідки, які знають тільки професійні гіди-екскурсоводи – адже вони подарували Ужгороду своє серце.
У самому серці старого Унгвару, на схилі Замкової гори, неподалік від Ужгородського замку, розташувався один з найбільш унікальних скансенів в країні – Закарпатський музей народної архітектури та побуту, або музей Старе село в Ужгороді. Всі його експонати можна побачити під відкритим небом: це дивовижні будови низинних і гірських районів краю: русинів-долинян, Румунію, угорців, бойків і гуцулів.
Корчма-музей «Деца у нотаря» - так називається незвичайний етноресторан в Ужгороді, який став місцевою пам'яткою. Туристи не втрачають можливості відвідати це місце не тільки для того, щоб скуштувати страви закарпатської кухні, але й вдосталь насолодитися атмосферою живого гумору та сатири, що надає закладу особливий колорит. Така собі міні-Одеса по-закарпатськи. Гарний настрій та нові враження вам забезпечені!
«Деца у нотаря» в Ужгороді - не просто ресторан, це цілий етнографічний комплекс, відкритий у лютому 1995 року. Літературний переклад назви - «100 грамів у нотаріуса». «Деца» - в перекладі з місцевого діалекту означає «маленька чарка, стопка», «у нотаря» - «у нотаріуса», тому що будівля, в якому розташовується унікальний ресторанчик, раніше належала нотаріусу. Про це розповідає напис перед входом: «Цю будівлю спорудили землероби с. Дравці у 1940 р. для державного нотаріуса. За будинком у саду ходив живий олень. Восени 44-го контору закрили. Нотаріуса не встигли. Землероби добровільно здалися в колгосп ім. Калініна. Оленя, кажуть, з’їли. Сад вирубали комсомольці. Із села зробили місто. «Деца у нотаря» - це спогад про давні часи».
0 відгуків
0 відгуків
0 відгуків
